Історія справи

Постанова ВАСУ від 30.07.2026 року у справі №380/28411/23
Постанова КАС ВП від 05.12.2024 року у справі №380/28411/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року

м. Київ

справа № 380/28411/23

адміністративне провадження № К/990/23510/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Васильєвої І. А., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/28411/23

за адміністративним позовом Приватного підприємства «Маріам Агро» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового-повідомлення рішення,

за касаційною скаргою Приватного підприємства «Маріам Агро» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Т. І. Шинкар, І. І. Запотічний, І. М. Обрізко) від 02 квітня 2025 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Приватне підприємство «Маріам Агро» (далі - ПП «Маріам Агро», позивач, скаржник) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2023 року № 19323/13-01-07-10, відповідно до якого на підставі виявлених порушень загальна сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, яку позивач повинен сплатити за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності» (21081000) за період з 17 листопада 2022 року по 24 липня 2023 року складає 2 005 079 грн 26 коп.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем порушено порядок повідомлення платника податків про день розгляду заперечень на акт перевірки. Заперечення платника податків на акт перевірки розглянуто без участі представника платника податків. Стверджує, що повідомлення від 24 серпня 2023 року про проведення засідання постійно діючої комісії з розгляду спірних питань надіслано з порушенням строків визначених законодавством. Вказує, що комісія з питань розгляду заперечень не розглядала заперечення позивача на акт перевірки в порядку визначеному законодавством. В результаті розгляду заперечень на акт прийнято не передбачений законодавством акт рішення. Комісія з питань розгляду спірних питань не є комісією з розгляду заперечень на акт перевірки передбаченою статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Стверджує, що комісія з питань розгляду заперечень на акт повинна прийняти висновок, а не рішення. При цьому, заперечення платника податків на акт перевірки повинна розглядати комісія з питань розгляду заперечень, а не комісія з питань розгляду спірних питань. Вказує, що відповідачем не враховано, що постанова Правління Національного банку України від 04 квітня 2022 № 68 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18» не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а, відповідно, не може обмежувати прав фізичних та юридичних осіб. Також зазначає, що заборгованість за зовнішньоекономічним договором ним частково погашено.

Окрім того, позивачем було подано заяву про зміну підстав позову, в якому він посилається на те, що неможливість повернення валютної виручки зумовлено також існуванням форс-мажорних обставин, що виникли у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, що підтверджується сертифікатами про форс-мажорні обставини. Також вказує, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів зупинені у силу прямої дії вимог пункту 69.9 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, яка діє з 27 травня 2022 року.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду (суддя В. Я. Мартинюк) від 05 лютого 2024 року позов задоволено.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року скасовано та в позові ПП «Маріам Агро» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового-повідомлення рішення - відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, через систему «Електронний суд» 02 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року, і залишити без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року.

6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутіна І. В., Шишов О. О.

7. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження - задоволено. Поновлено строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 380/28411/23. Відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

8. Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав 16 липня 2025 року через систему «Електронний суд» до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржуване рішення - таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

9. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

10. 28 липня 2026 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 951 призначено повторний автоматизований розподіл справи, з підстави ухваленням зборами суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді рішення від 20 лютого 2026 року № 11 "Про визначення Персонального складу судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду" та введенням до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян судді Дашутіна І. В., який перебуває у складі колегії суддів, що унеможливлює його участь у розгляді справи.

11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Васильєва І. А., Шишов О. О.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» по експортному контракту від 19 квітня 2022 року № 19/04-01 (дата здійснення експортних операцій 21 травня 2022 року та 28 травня 2022 року) контролюючим органом складено акт № 19587/13-01-07-10/40907579 від 31 липня 2023 року, яким встановлено порушення Підприємством вимоги частини другої статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», з урахуванням пункту 14-2 та пункту 14-4 Постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» із змінами і доповненнями (далі - Постанова № 18), в результаті чого допущено порушення законодавчо встановленого строку розрахунків по експортному контракту від 19 квітня 2022 року № 19/04-01, дата здійснення експортних операцій 21 травня 2022 року та 28 травня 2022 року.

13. 17 серпня 2023 року позивачем подано відповідачу заперечення на акт в яких зазначено, що під час проведення перевірки податковим органом було неправильно обраховано день, з якого розпочинається облік строків повернення валютної виручки та не враховано, що Постанова Правління Національного банку України № 68 від 04 квітня 2022 року «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18» не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а, відповідно, не може обмежувати прав фізичних та юридичних осіб, а також повідомив, що позивач має намір взяти участь у розгляді цих заперечень на акт.

14. Листом № 25281/6/13-01-07-10-16 від 29 серпня 2023 року відповідач повідомив позивача, що листом від 24 серпня 2023 року повідомив його про час та місце проведення засідання постійно діючої комісії по розгляду спірних питань ГУ ДПС у Львівській області. У розгляді заперечення представники позивача участі не приймали. В ході проведення засідання постійно діючою комісією розглянуто наведені у поданому запереченні аргументи та прийнято рішення, що порушення, відображені в акті позапланової виїзної перевірки № 19587/13-01-07-10/40907579 від 31 липня 2023 року, є підтвердженими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства. Згадані заперечення позивача залишено без задоволення.

15. На підставі акта перевірки у відповідності до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 19323/13-01-07-10 від 31 серпня 2023 року, відповідно до якого на підставі виявлених порушень загальна сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, яку позивач повинен сплатити за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності» (21081000) за період з 17 листопада 2022 року по 24 липня 2023 року складає 2 005 079 грн 26 коп.

16. Позивач 14 вересня 2023 року звернувся до Державної податкової служби України із скаргою на податкове повідомлення-рішення № 19323/13-01-07-10 від 31 серпня 2023 року, в якій просив скасувати згадане податкове повідомлення-рішення.

17. Державна податкова служби України рішенням про результати розгляду скарги від 02 листопада 2023 року № 32891/6/99-00-06-01-02-06 скаргу залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 19323/13-01-07-10 від 31 серпня 2023 року без змін.

18. Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що в матеріалах справи наявні, зокрема, сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 4600-23-4894 та № 4600-23-4916 від 03 січня 2024 року, відповідно до яких Львівська торгово-промислова палата на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, військові дії в Україні позивачу щодо дотримання граничних строків за операціями експорту товарів за умовами договору № 19/04-01 про поставку товарів від 19 квітня 2022 року, укладеного з «Artfeel Sp. Z. o.o.» (республіка Польща) на суми 41 832,00 євро до 23 листопада 2022 року та 41 760, 00 євро до 21 листопада 2022 року, які унеможливили його виконання в зазначений термін. Враховуючи встановлені обставини, а також норми законодавства, суд вважав, що станом на дату проведення перевірки та складання акту перевірки - 31 липня 2023 року діяли форс-мажорні обставини збройна агресія російської федерації проти України.

Окрім того, суд врахував також те, що в матеріалах справи наявна довідка № 428/23-БТ від 22 листопада 2023 року, відповідно до якої АТ «РВС Банк» повідомляє про відсутність простроченої заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом ПП «Маріам Агро» № 19/04-01 від 19 квітня 2022 року.

Суд звернув увагу, що питання строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами регулює стаття 13 Закону № 2473-VIII. Відтак, на переконання суду першої інстанції, пункт 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України також поширює свою дію на спірні правовідносини.

20. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що факт запровадження воєнного стану та наявність сертифікатів Торгово-промислової палати самі по собі не є безумовною підставою для зупинення перебігу строків розрахунків та звільнення від відповідальності за порушення валютного законодавства.

На переконання суду апеляційної інстанції, відомості, які зазначені в наданих позивачем сертифікатах, носять загальний інформаційний характер та констатують абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні/обов`язку.

Судом першої інстанції не встановлені будь-які обставини непереборної сили, які призвели або могли б призвести до неможливості розрахунків нерезидентом з позивачем, а в суді апеляційної інстанції на запитання суду щодо конкретизації дії обставин непереборної сили у спірних правовідносинах щодо неможливості виконати зобов`язання нерезидентом представником позивача не наведено.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що позивачем у період воєнного стану 19 квітня 2022 року укладено зовнішньо-економічний контракт № 19/04-01 та на його виконання здійснювалась поставка товару; жодних обставин причинно-наслідкового зв`язку невиконання нерезидентом обов`язків своєчасного розрахунку позивачем ні контролюючому органу ні суду не наведено, а судами не встановлено; довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного контракту (…) або третьої країни, які б підтверджували виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість виконання своїх обов`язків за контрактом (…) компанією матеріали справи не містять.

При цьому суд виходив із правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05 грудня 2023 року у справі № 917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17, від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі № 818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі № 812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16, від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)) та у постановах Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21, від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22.

Суд відхилив висновки суду першої інстанції про автоматичне поширення дії пункту 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України на спірні правовідносини, зазначивши, що питання зупинення нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин врегульовано спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», відповідно на ці правовідносини не розповсюджуються положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, про що зазначено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року (справа № 240/25642/22).

Апеляційний суд також врахував, що Підприємством ні в суді першої ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів подання позову до «Artfeel Sp. Z. o.o.» (республіка Польща) про стягнення заборгованості з контрагента-нерезидента та відповідно виникнення самостійної обставини для зупинення нарахування пені. Натомість, зазначив, що звернення до суду з позовною заявою і надання відповідних доказів та обґрунтувань є правом суб`єкта господарювання, а не договірним зобов`язанням.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

22. Зокрема, скаржник вказує на безпідставне поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження контролюючому органу, а також на помилковість висновків суду щодо відсутності підстав для зупинення строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин та дією пункту 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

23. З огляду на зміст касаційної скарги підставами касаційного оскарження судового рішення скаржником визначено, передбачені пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

24. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував частину третю статті 295 та частину першу статті 299 КАС України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19 жовтня 2020 року у справі № 815/1474/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 щодо підстав поновлення строку на апеляційне оскарження суб`єкту владних повноважень.

25. Скаржник звертає увагу на те, що вперше апеляційна скарга була подана у строк, встановлений статтею 295 КАС України, проте, у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України, ухвалою суду була залишена без руху, а в подальшому - повернута Відповідачу у зв`язку з невиконанням вимог цієї ухвали (не сплатою судового збору). Копію ухвали про повернення апеляційної скарги отримано апелянтом 20 червня 2024 року, а повторно апеляційну скаргу подано до апеляційного суду лише 20 вересня 2024 року, тобто через три місяці з дня отримання копії ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, що свідчить про необґрунтоване зволікання суб`єкта владних повноважень для звернення з апеляційною скаргою повторно.

26. При цьому, в ухвалі суду про відкриття апеляційного провадження не наведено підстав для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, не наведено обґрунтованих мотивів визнання причин пропуску строку поважними, враховуючи той факт, що причини пропуску строку, зазначені в клопотанні про поновлення цього строку є повністю ідентичними до тих, які суд апеляційної інстанції вже визнав неповажними.

27. Крім того, на думку позивача, посилання суду апеляційної інстанції на те, що «поведінку скаржника можна визнати такою, що демонструє сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, пов`язаних із повторним зверненням до апеляційного суду» є необґрунтованим, та таким, що суперечить змісту ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від 10 лютого 2025 року. Так у вказаній ухвалі, суд дійшов до протилежних висновків, та визнав ті самі причини пропуску строку на апеляційне провадження неповажними.

28. Отже, на переконання Підприємства відповідач не виконав вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині виявленого недоліку - невідповідність апеляційної скарги вимогам пункту 6 частини другої статті 296 КАС України, що свідчить про порушення судом норм процесуального права, який не звернув на це уваги і в ухвалі про відкриття апеляційного провадження не зазначив, чому в противагу ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху визнав належним її оформлення, натомість, враховуючи вищевикладене, такі доводи не мають вирішального значення.

29. Крім того, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в частині поширення його дії на строки розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, а також щодо застосування частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» стосовно можливості неврахування судом чинного сертифіката торгово-промислової палати про наявність форс-мажорних обставин.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

31. Відтак, першочерговим питанням, що підлягає вирішенню у цій справі, є дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження суб`єктом владних повноважень.

32. Відповідно до частин першої та другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

33. Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

34. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

35. Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо скаржник не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, про що постановляється ухвала.

36. Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

37. Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

38. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

39. При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

40. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження прийняття апеляційної скарги можливе лише у випадку наявності поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

41. У постановах від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 та від 07 вересня 2023 року у справі № 120/3679/22 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

42. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року позовні вимоги ПП «Маріам Агро» до ГУ ДПС у Львівській області було задоволено у повному обсязі.

43. Вказане рішення було доставлено до електронного кабінету ГУ ДПС 08 лютого 2024 року о 02:47 год., про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

44. Вперше з апеляційною скаргою відповідач звернувся 07 березня 2024 року через систему «Електронний суд», яку ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року було залишено без руху через несплату судового збору.

45. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року, за клопотанням ГУ ДПС у Львівській області, останньому було продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

46. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року вказану апеляційну скаргу було повернуто скаржнику у зв`язку з несплатою судового збору.

47. Водночас, вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету ГУ ДПС 20 червня 2024 року о 19:25 год., про що свідчить довідка про доставку електронного листа

48. Із повторною апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року відповідач звернувся до суду лише 30 вересня 2024 року через систему «Електронний суд», тобто через три місяці після повернення першої скарги та через понад 6 місяців після ухвалення рішення по суті. При цьому, єдиним аргументом ГУ ДПС для поновлення строку була тимчасова відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору.

49. У контексті наведеного вище слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду (див. постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 804/2979/17, від 24 червня 2019 року у справі №826/13063/17, від 14 квітня 2020 року у справі №280/1068/19, від 10 серпня 2021 року у справі №826/7551/16, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21, від 28 червня 2023 року у справі №160/5058/20, від 06 лютого 2024 року у справі №460/2510/23, від 15 травня 2025 року у справі №560/7133/24 та від 18.02.2026 у справі №160/4328/25), відповідно до якої обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути безумовною підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

50. Більш того, у ситуації з пропуском строків державними органами - поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

51. Відтак, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

52. Так само усталено є практика Верховного Суду, відповідно до якої сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

53. Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, в якій зазначено, що обставини звернення апелянта з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений КАС України, також були визнані судом апеляційної інстанції неповажною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки сама та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність в особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.

54. Поновлюючи ГУ ДПС строк на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року, Восьмий апеляційний адміністративний суд не врахував наведених вище правових висновків Верховного Суду. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 18 лютого 2025 року суд апеляційної інстанції обмежився формальним посиланням на те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції, а також дійшов висновку про сумлінність та добросовісність поведінки скаржника при реалізації права на повторне подання апеляційної скарги.

55. Разом із тим апеляційний суд жодним чином не перевірив обґрунтованості доводів податкового органу, наведених у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема:

не навів належних мотивів щодо наявності об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги,

та не дослідив, які дії та засоби ним вживалися щодо забезпечення додержання процесуальної дисципліни та добросовісної реалізації права на апеляційне оскарження.

56. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. ЄСПЛ надає оцінку принципу правової визначеності як одному з основних аспектів верховенства права (рішення від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95).

57. У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав: «Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

58. Правила регулювання строків для подання скарги мають на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотриматись принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані [див. рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain», заява № 28090/95, пункт 45; від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» (Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine), заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 34].

59. У справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

60. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2024 року у справі № 22/045-10 дійшла висновку, що відсутність належного обґрунтування поновлення строку має суттєве значення для результату справи.

61. Сама по собі вказівка апеляційного суду на наявність «поважних причин» без оцінки балансу між правом на доступ до суду та принципом юридичної визначеності не є належним мотивуванням. Це процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як ухвали про відкриття провадження, так і постанови апеляційного суду, ухваленої за результатами незаконно відкритого провадження.

62. У контексті наведеного вище слід зазначити, що аналогічне правозастосування викладене в постанові Верховного Суду від 01 липня 2026 року у справі № 420/3372/25.

63. Зважаючи на наведені мотиви Верховний Суд не розглядає інші доводи касаційної скарги як такі, що не впливають на загальний висновок колегії суддів у цій справі. Їх докладний аналіз є недоцільним.

64. У силу приписів частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. До таких порушень, з огляду на практику Верховного Суду та принцип res judicata, належить необґрунтоване поновлення судом строку на апеляційне оскарження рішення, що набрало законної сили.

65. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України, справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

66. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що постанову апеляційного суду прийнято з порушенням норм процесуального права і таке порушення призвело до неправильного вирішення справи, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції у цій справі скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

67. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити всі обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Маріам Агро» задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року скасувати, а справу №380/28411/23 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. А. Васильєва

О. О. Шишов